Literatura
Poesía
junio 2024
Poemas de Teodozia Zarivna
traducción por Maryna Sushko
ECUACIÓN MILITAR
El precio de la vida de un soldado
asesinado es igual a tres.
La suma incluye su propia vida,
más la de su madre,
más la de su padre,
que son arrastradas tras él al cementerio como
un hilo rojo,
caen a la tierra negra poco a poco,
entrando en la tierra,
dejando aversión al mundo como a un mal
director,
y al pueblo que lo dejó ir,
y al trono de Dios,
que lo protegió y no lo salvó.
Y sólo los agujeros negros
en la demografía,
en el espacio quemado,
en la tierra calcinada,
en la memoria que quedó,
y en el manto blanco del Señor Dios.
ВОЄННЕ РІВНЯННЯ
Ціна життя убитого солдата
дорівнює трьом.
У суму входить його власне
плюс життя його матері,
плюс життя його батька,
котрі червоною ниткою
тягнуться за ним на цвинтар,
припадають до землі чорної,
потроху у неї входячи
і лишаючи відразу
і до світу — поганого режисера,
і до людей, що його відпустили,
і до Божого престолу,
що беріг-беріг, та не вберіг.
І тільки чорні діри
у демографії,
у випаленому просторі,
у землі, що звуглилася,
у пам’яті, що лишилася,
і в білому обрусі Господа Бога.
***
Al amanecer, el viento se cansó y dispersó la
basura, los pensamientos y las nubes.
Y en el paisaje puro
como en el primer día de la creación,
la cigüeña afila su garganta,
extendiendo pañales
para los niños del mañana.
El verano se cierne sobre la acacia, que ha
inundado de perfume medio mundo: florece
furiosamente en la vejez.
La carretera desagües con los primeros coches,
como una herida que sangra. Un proyectil
ciego besó el patio de alguien, y el sol seca las
lágrimas de los árboles.
На світанку вітер натомився,
розігнав сміття думки і хмари.
І в пейзажі, чистім
як першого дня творення,
бузьок горло точить,
розіславши сушити пелени
на діток завтрашніх.
Літо зависло на акації,
що залила пів світу парфумами –
квітує під старість несамовито.
Дорога спливає першими автами,
як рана кров’ю. Сліпий снаряд поцілував
чиєсь подвір’я,
то сонце деревам сльози вимочує.
***
Un hombre con una sola pierna camina con
muletas; una huella y muchos puntos lo siguen
como una continuación interminable
del día actual.
Y, en sus pasos, negros como la noche,
arrastra su pasado
del cual no se salvará
con antidepresivos,
o por centros de rehabilitación,
o incluso por mujeres.
Porque ahora no hay mujeres.
Todos desaparecieron,
como si alguna vez hubieran amado a la pierna,
y no a él, guapo y políglota.
Ahora está en silencio.
Ha enterrado todos sus idiomas
donde ha enterrado a sus amigos.
¿Cuáles son esos idiomas para él?
Ninguno de ellos es capaz de describir
una batalla
que continúa incluso en la noche.
Que continúa…
Одноногий чоловік йде на милицях.
За ним тягнеться слід і багато крапок,
немов безконечне продовження
нинішнього дня.
А навздогін волочиться
чорне, як ніч, минуле,
від якого не рятують
антидепресанти,
реабілітаційні центри
і навіть жінки.
Бо жінок тепер нема.
Усі щезли,
ніби колись вони любили ногу,
а не його, красеня і поліглота.
Нині він мовчить.
Усі мови поховав там,
де поховав друзів.
Нащо йому ті мови.
Жодна не здатна описати
бодай одного бою,
який триває бодай одну ніч.
Який триває…
TEODOZIA ZARIVNA. Es una poeta, ensayista, novelista, dramaturga, periodista, traductora, crítica literaria y teatral, escritora y conductora de programas de televisión literarios y culturales de Ucrania. Es autora de siete libros de poesía. También ha publicado cuatro novelas, incluida La caza de los pájaros del cielo, dos obras de teatro y muchos guiones de películas documentales. Ha participado en los Festivales Literarios Internacionales: Bishkek (Kirguistán), Sofía (Bulgaria), Chisinau (Moldavia), Poznan (Polonia), Brno, Olomouc, Praga (República Checa), Vilnius (Lituania), Xichang (China). Ha recibido varios premios literarios. Es jefa de redacción de la revista literaria KYIV. Teodozia Zarivna es una poeta cuyo instrumento vivo es el lenguaje. La poesía de Teodozia Zarivna es una forma de hablar al mundo en clave de La menor, con un patrón rítmico peculiar y la más amplia gama del mundo figurativo.
